КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПРОГРЕСУ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОВІЙ ДУМЦІ (КРІЗЬ ПРИЗМУ ТВОРЧОСТІ І. Я. ФРАНКА Й М. П. ДРАГОМАНОВА): ДО ПОСТАНОВКИ ПИТАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2409-4544/2024-2/1Ключові слова:
еволюція, громада, лібералізм, поступ, світогляд, суспільствоАнотація
У другій половині ХІХ ст. більшість українських учених, письменників та інтелектуалів (В. Б. Антонович, М. П. Драгоманов, М. М. Ковалевський, В. В. Лесевич, І. Я. Франко та ін.) активно розпочали пошук чинників і «пружин» історично-правового розвитку в раціональній («позитивній») сфері людської (суспільної) діяльності. Оскільки об’єктивна дійсність розвивається за притаманними прогресу закономірностями, соціальна дійсність, на їхню думку, може належно сприйматися й оцінюватися лише крізь призму концепції соціального прогресу. Прогрес розглянуто як якісну характеристику соціального процесу, яка виходить з того, що внаслідок розвитку (змін, інновацій, мутацій тощо) соціальний суб’єкт може переходити від нижчих форм свого існування до вищих, більш досконалих (прогрес, поліпшення, поступ). Показано, що М. П. Драгоманов трактує прогрес у дусі позитивістської теорії чинників, а соціальний прогрес трактує як нелінійне й суперечливе явище. Підкреслено, що сучасна Драгоманову філософія історії постає можливою для нього лише з погляду теорії поступу, змістом і метою якої є уподібнення реального життя певному ідеальному типу. Драгоманівська теорія соціального прогресу формулюється як безумовний закон однолінійного (висхідного) невпинного історичного розвитку – від нижчих до вищих ступенів, аж до досконалого суспільства. У праці «Рай і поступ» М. П. Драгоманов розкриває органічний (відтак – логічний) перебіг розумового прогресу людства як запоруки соціального – від релігійного до секулярного (ранньомодерний період) етапу, з одночасним ростом загальної правосвідомості. І. Я. Франко розглядає соціальний прогрес як еволюційний вектор суспільного розвитку із рівномірними коливаннями як прогресивного, так і регресивного (але менш визначального) чинників. Попри тиражовану у радянській історіографії тезу про замкнутість Франкового тлумачення соціального прогресу на марксистській методології, сучасний незаангажований аналіз демонструє його перебування в концептуальній рамці позитивізму Огюста Конта, яку він активно переосмислював.
Посилання
Артюх В. О. Тяглість історії й історія тяглості: українська філософсько-історична думка першої половини ХХ століття: монографія. Суми: Триторія, 2024. 394 с.
Архів Михайла Драгоманова. Варшава, 1937. Т. 1 (Листування Київської Старої Громади з М. Драгомановим (1870-1895 рр.)). 445 с. URL: https://diasporiana.org.ua/ideologiya/2260-arhiv-mihayla-dragomanova-t-1-listuvannya-kiyivskoyi-staroyi-gromadi-z-m-dragomanovim-1870-1895-r/ (дата звернення: 08.11.2024).
Бєлов Д. М., Марцеляк М. О. Прогресивістський конституціоналізм Михайла Драгоманова. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2022. Вип. 74. Ч. 1. С. 59–68.
Бунчук О. Б. Вплив М. Драгоманова на правовий світогляд І. Франка. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 1. С. 10–13. URL: http://lsej.org.ua/1_2018/3.pdf (дата звернення: 08.11.2024).
Гомілко О. Є. Ідея свободи та прогресу в філософії історії Михайла Драгоманова. Філософські діалоги’2018. Бути людиною (пам’яті Мирослава Поповича): зб. наук. праць. Гол. ред. А. М. Єрмоленко; Інститут філософії імені Г. С. Сковороди. Київ : [б. в.], 2018. Вип. 15–16. С. 192–210.
Городиська Н. Соціальний прогрес в умовах діджиталізації. Збірник тез ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених та студентів «Філософські виміри техніки» 1-2 грудня 2022 р. Т.: ТНТУ, 2022. С. 39–41.
Грицак Я. Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856-1886). Київ: «Критика», 2006. 632 с.
Драгоманов М. П. Переднє слово до «Громади» 1878 року. Вибране («…Мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні»). Упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р.С. Міщук; приміт. Р.С. Міщука, В.С. Шандри. Київ: Либідь, 1991. С. 276–326.
Драгоманов М. П. Переписка. Зібрав і зладив М. Павлик. Львів: Накладом Укр.-рус. вид. спілки, 1901. Т. 1. 184 с.
Драгоманов М. П. Рай і поступ. Передм. М. І. Павлика. Відень: Наклад і друк партійної друкарні, 1915. 72 с.
Крупницький Б. Д. Михайло Драгоманів і В’ячеслав Липинський (Спроба порівняльної характеристики). Український Літопис. Авґсбурґ. 1946. Ч. 10. С. 1–6.
Лисяк-Рудницький Іван. Історичні есе. Т. 1. Видання 2-е. К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2019. 632 с.
Решетов О. О., Кирильчук В. Т., Стежко З. В. Ідея прогресу в історії філософії. Наукові записки: зб. наук. праць. Кіровоград: КНТУ, 2007. Вип. 8. С. 130–132.
Скворець В. О. Соціальний прогрес як суспільствознача проблема. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2011. № 47. С. 123–133.
Ушкалов Л. Чарівність енергії: Михайло Драгоманов. К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2019. 600 с. (Серія: «Постаті культури»).
Франко І. Я. Наука і її взаємини з працюючими класами. Зібр. твор. у 50 т. Т. 45. Філософські праці. К.: «Наукова думка», 1986. 578 с. С. 24–40.
Франко І. Я. Що таке поступ?. Зібр. твор. у 50 т. Т. 45 Філософські праці. К.: «Наукова думка», 1986. 578 с. С. 300–348.
Mroczek Ludwik. Rocznik Naukowo-Dydaktyczny WSP w Krakowie. Studia z dziejów Małopolski w XIX I XX wieku. Krakow. 1992. 336 s.
