ДЕЛЕГОВАНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРАВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ

Анотація

У статті досліджено делеговане законодавство в історичному контексті, як інструмент правого регулювання в Україні. Проведено порівняльний аналіз делегованого законодавства України та країн Європейського Союзу. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу різних моделей делегованого законодавства саме, як інструменту правового регулювання. Також в ході дослідження було комплексно досліджено історико-правову еволюцію делегованого законодавства в Україні в аспекті правової природи цього явища, його форми, механізми реалізації та вплив на конституційний принцип поділу влади в Україні. Методологічну основу становлять, як загальнонаукові методи пізнання так і спеціально-юридичні методи дослідження. Здобуті висновки мають прикладне значення для вдосконалення законодавства та можуть слугувати теоретичною основою для внесення змін до Конституції України щодо можливості делегування з подальшою розробкою Закону України «Про делеговане законодавство». Не менш важливим значенням є те, що результати дослідження можуть стати основою для процесу розмежовування делегованого і виконавчого нормотворення, що в свою чергу послужить в подальшому уникнення дублювання правових функцій в законодавстві України. Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні наукових уявлень про місце делегованого законодавства в системі джерел права, його природу та правові наслідки. Здійснення правотворчості шляхом застосування та використання правил делегованого законодавства являється досить поширеним в багатьох правових системах, що належать до різних правових сімей. Особливості делегованого законодавства досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Актуальність теми зумовлена потребою адаптації національного законодавства до європейських стандартів правотворення та удосконалення механізмів розподілу владних повноважень.