Покарання за невиконання судового рішення за Кримінальним кодексом України

Анотація

У статті досліджено особливості покарання за невиконання судового рішення за кримінальнімй законодавством України. Виконання судових рішень – один із основних критеріїв, за яким громадяни оцінюють спроможність, ефективність і чесність системи правосуддя в будь-якій державі. Натомість відсутність дієвого механізму забезпечення виконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки відтак не досягається кінцева мета правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав. У контексті предмету дослідження оарактеризовано окремі положення про загальне поняття покарання, зміст і форма покарання у вітчизняному кримінальному законодавстві. На цій теоретичній основі проаналізовано види покарання за невиконання судового рішення і підстави для їх застосування. Вивчено пом'якшуючі і обтяжуючі обставини і вплив ст. 69 КК України на призначення покарання за вчинення вказаного злочину. Наголошено на необхідності чіткого обґрунтування судами застосування судового розсуду при прийнятті рішення у кримінальному провадженні про невиконання судового рішення. Межі покарань за злочин, передбачений ст. 382 КК України, встановленні у санкціях цієї статті є необґрунтованими, оскільки вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, спеціальним суб’єктом є більш суспільно небезпечним, аніж учинення того ж посягання загальним суб’єктом. Якщо порівнювати санкції ч. 2 та ч. ч. 3, 4 ст. 382 КК України, то очевидно, що за менш суспільно небезпечне діяння судом може бути призначено суворіше покарання. Автор запропонував збільшити розмір покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та збільшити мінімальний розмір основного покарання у санкції ч. 3 і 4 ст. 382 КК України до п’яти років позбавлення волі.