ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСУДДЯ

Анотація

У статті порушено питання ефективності проведення судових реформ в Україні, які практично постійно відбуваються в нашій державі ще з 1991 р. – із часу здобуття Україною незалежності. Згадано про Концепцію судово-правової реформи 1992 р., Конституцію Украї- ни 1996 р., Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів 2006 р., Закон України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 р., Закон України «Про судоустрій і статус суддів» 2016 р., Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 рр., основною метою яких насамперед було створення прозорої й ефективної судової системи в Україні та забезпечення права кожного на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом. У статті звернено увагу на те, що більшість фахівців вважають реформи у сфері українського правосуддя точковими та безсистемними, оскільки немає чіткого плану дій, присутнє подекуди формальне копіювання зарубіжного досвіду без врахування особливостей національної судової системи, а ті кроки, що вже зроблені, малоефективні та суперечливі. Проведено аналіз поданої Президентом Володимиром Зеленським нової Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 рр. Розкрито питання щодо можливості реалізації окремих напрямів і заходів вказаної Стратегії за сучасних реалій. Наведено низку зауважень, на які вказують фахівці. Зокрема, найперше, що привертає увагу, – текст Стратегії перенасичений загальними недеталізованими формулюваннями та не містить конкретного механізму реалізації мети та завдань запропонованих заходів. Ставиться під сумнів реальність виконання Плану дій щодо реалізації Стратегії, який має бути розроблений і запроваджений найближчим часом, оскільки для реалізації Стратегії фактично залишилося менше трьох років. Піднімається питання ефективності проведення таких передбачених Стратегією заходів, як подальша оптимізація системи місцевих судів шляхом укрупнення судів, удосконалення методики визначення ставок судового збору для окремих категорій справ та ін. Водночас зазначено, що Стратегія пропонує і кілька справді необхідних і позитивних змін у судовій системі України, серед яких є положення щодо запровадження інституту мирового судді, удосконалення порядку утворення та діяльності третей- ських судів, запровадження та розвиток інституту медіації та ін.