Розуміння права на здоров'я у Цілях сталого розвитку
DOI:
https://doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/8Ключові слова:
право людини, охорона здоров’я, право на здоров’я, медичні послуги, Цілі сталого розвиткуАнотація
У статті проаналізовано положення глобальних Цілей сталого розвитку, які були затверджені у 2015 р. на Саміті ООН зі сталого розвитку. Вони вказують на тенденції розвитку прав людини і визначають основні завдання цивілізованих народів, які повинні бути досягнуті до 2030 року. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) та соціальних факторів. Доведено, що Мета 3 «Забезпечення здорового життя» прирівнюється до права на медичні послуги – важливе саме по собі через мету, яка є практичним засобом досягнення поставленого завдання. Також право на охорону здоров'я має стосуватися не лише медичних послуг, а й соціальних та економічних детермінант стану здоров'я. Право на охорону здоров'я включає дві вагомі методологічні складові: не лише право на доступ до медичних послуг, але і соціальні і економічні детермінанти стану здоров'я людини. Аргументовано, що міжнародне співтовариство пріоритетно акцентує увагу виключно на тих елементах, які визначені в Цілі 3, при цьому не допускає широкого тлумачення завдань в сфері охорони здоров'я. Найбільшу увагу в тексті рекомендацій приділено гендерному насильству, здоров'ю матері і дитини, соціально-економічним детерминантам здоров'я, а також системі охорони здоров'я і надання медичних послуг. У той же час питання здоров'я окремих категорій населення (підлітків, представників національних меншин, людей з обмеженими можливостями) розкриті досить фрагментарно. Також не всі теми охорони здоров’я отримали однаковий ступінь висвітлення в рекомендаціях ООН. Так, в рекомендаціях достатньо поверхнево висвітлено піходи до профілактики та лікування психічного здоров'я та неінфекційних захворювань.
Посилання
Мєзєнцева Н. Б. Право на охорону здоров’я в нормативно-правових актах міжнародного рівня Н. Б. Мєзєнцева // Економіка та держава. – 2011. – № 4. – С. 100-103.
Цілі сталого розвитку 2016-2030 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org.ua/ua/tsili-rozvytku-tysiacholittia/tsili-staloho-rozvytku.
Forman L., Ooms G., Brolan C. Rights language in the sustainable development agenda: has right to health discourse and norms shaped health goals? // Health Policy Manag. – 2015. – № 4 (12). – Р. 799-804.
Williams C., Blaiklock A. SDG Series: What Might the SDGs Mean for Health and Human Rights? An Introduction to the Series // Health and Human Rights journal blog. – 2015. – September 1 [Electronic resource]. – Access mode: https://www.hhrjournal.org/2015/09/sdg-series-what-might-the-sdgs-mean-forhealth-and-human-rights-an-introduction-to-the-series.
Ooms G., Brolan C., Eggermont N. Universal health coverage anchored in the right to health // Bull. World Health Organ. – 2013. – № 91(1). – Р. 2-2A.
Rushton S. Health rights and realization: Comment on «Rights language in the sustainable development agenda: has right to health discourse and norms shaped health goals?» // Health Policy Manag. 2016. – №5(5). – Р. 341-344.
Mesquita J., Rebekah T., Gauter C., Havkwist A., Hoddy R. et al. Monitoring the sustainable development goals through human rights accountability reviews // Bull. World Health Organ. – 2018 – Sep. 1. – №96(9). – Р. 627-633.
