КОРДОНИ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Анотація

Стаття присвячена темі критичного мислення. В наш час ця тема є актуальною для всіх галузей знання, на академічному та практичному рівнях. Не меншою мірою це стосується правознавства. Правникам важливо бути обізнаними на питаннях особливостей мислення людини, аби мати теоретичну можливість уникати професійних та громадських помилок. Критичному мисленню присвячено сотні досліджень, значна частина яких має емпіричне значення. Є чимало публікацій які, безпосередньо або опосередковано, розкривають теоретичні особливості критичного мислення. Значною мірою автори публікацій акцентують свою увагу на позитивних результатах критичного мислення. Апологети критичного мислення наголошують на тому, що така форма мислення проявляється у здатності людини вийти за рамки усталених поглядів, побачити в усталених поглядах помилки та запропонувати інші, більш ефективні методи. Звісно йдеться, що за певного навчання, людину можна вивести на критичний рівень її мислення. Проте не до кінця з’ясованим залишається питання істинності, отриманих в результаті критичного підходу, результатів. В цьому сенсі цікавими є наукові праці американського філософа, історика науки Томаса Куна та німецького філософа й психолога Еріха Фромма. Ці науковці, досліджуючи особливості мислення людей приходять до висновку щодо наявності в кожному науковому товаристві, в кожній спільноті людей об’єктивних причин, які перешкоджають критичному мисленню. Щодо науки, Томас Кун говорить про таке гносеологічне явище, як парадигма. На його думку причи- ною виникнення парадигми є суспільна обумовленість мислення людей. Парадигма виникає та зберігається завдяки певному науковому товариству, групи людей, з однаковим способом мислення та однаковими поглядами на певну проблему. Парадигма визначає предмет, параметри та спосіб дослідження. Вона регулює відносини між науковцями, дає оцінку, хто з них правий, а хто ні. Еріх Фромм досліджує те саме явище, але на рівні масової свідомості. На основі висновків обох науковців можна підсумувати, що критичне мислення людини не є панацеєю від помилок. Будь-яке переосмислення дійсності проводять конкретні люди, які є членами певної спільноти, сповідують цінності цієї спільноти, свідомо чи несвідомо. Особи, які максимально орієнтовані на свою спільноту, ризикують повторювати старі помилки, або продукувати нові. Останнє говорить про певні обмеження критичного мислення.