Дихотомія свободи та рівності як детермінуюча засада права
DOI:
https://doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/3Ключові слова:
право, рівність, свобода, справедливість, суспільствоАнотація
У статті досліджуються категорії свободи і рівності, їх спільність і відмінності, взаємозв'язок і взаємодія. Відзначається, що співвідношення свободи і рівності, враховуючи їх функціональні протиріччя, становить принципову проблему в тематиці змісту фундаментальних цінностей громадського співіснування в цілому і права зокрема. Відзначається, що свобода є насамперед правом на нерівність, оскільки рівність завжди є посяганням на свободу. У дихотомії свободи і рівності ключову роль для суспільства відіграє третій елемент «конструкції права» - справедливість. Саме правова справедливість в кінцевому підсумку є дотриманням загального балансу, еквівалентності взаємних прав і обов'язків, якими пов'язані один з одним суб'єкти права. Таким чином, свобода, рівність і справедливість утворюють три вершини трикутника, який лежить в основі соціального інституту права. І жодну з них не можна порушити чи обмежити без шкоди для двох інших. Свобода кожної окремої людини закінчується там, де починається свобода іншої. Отже, тут неминуче застосування принципу рівності: свобода повинна бути рівною для всіх або ж її не буде зовсім. Тому право виступає мірою свободи індивіда, воно вказує її рамки, межі, вихід за які порушує свободу іншого, а, отже, підриває правопорядок. Свобода, і рівність, і справедливість вкорінені, вписані в саму соціальну реальність і мають суто об’єктивне значення. Саме вони становлять сутність права, яка вимагає відповідно суб’єктивно-вольового оформлення у вигляді законів, указів і інших нормативних актів. Не примусова сила закону створює рівність, свободу і т. п., а, навпаки, об’єктивний принцип рівності проявляється (або не проявляється) в тому чи іншому законі. Перш, ніж бути зафіксованими формально, свобода і рівність повинні бути присутніми в соціальній реальності об’єктивно, як соціальна якість самої дійсності, а не просто як благі побажання законодавців.
Посилання
Ясперс К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс/ – М.: Политиздат, 1991. – 527 с.
Neubauer Zdenek. Statoveda a theorie politiky / Zdenek Neubauer. – Praga. 1947. – 488 str.
Lucas J. R. Democracy and Participation Harmondsworth / J. R. Lucas. – Penguin. 1976. – 290 p.
Благож Йозеф. Формы правления и права человека в буржуазных государствах: [Пер. с чеш.] / Йозеф Благож; С предисл. и под общ. ред. В. А. Туманова. – М.: Юрид. лит., 1985. – 222 с.
Stall F. J. Die gegenwärtigen Parteien in Staat und Kirche: neunundzwanzig akademische Vorlesungen (posthumous) / F. J. Stall. – Berlin, 1868. – 387 s.
Бердяев Н. А. Философия неравенства / Н. А. Бердяєв; [состав., предисл. и примеч. Л. В. Полякова]. – М.: Има-пресс, 1990. – 288 с.
Фридман и Хайек о свободе: / [пер. с англ. под ред. А. Бабича]. – Репр. изд. Под общ. ред. Г. С. Лисичкина. – Минск: Полифакт-Референдум, 1990. – 126 с.
Dworkin R. Taking Rights Seriously / R. Dworkin. – Cambridge (Massachusetts): Harvard University Press, 1977 – 293 p.
Noziek R. Anarchy, State and Utopia / R. Noziek. – New York, 1974. – 442 p.
Гаєк Ф. А. Конституція свободи / Ф. А. Гаєк; [пер. з англ. М. Олійник, А. Королишин]. – Л.: Літопис, 2002. – 556 с.
Лившиц Р. З. Теория права: [учеб.] / Р. З. Лившиц. – М.: БЕК, 1994. – 210 с.
Бэкон Ф. Сочинения: в 2 т. / Фрэнсис Бэкон; [перевод., сост., общ. ред и вступ. статья А. Л. Субботина]. – Т. 1. – М.: Мысль, 1971. – 588 с.
Гегель Г. В. Ф. Философия права. Пер. с нем.: / Г. В. Ф. Гегель. Ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц; Авт. вступ. ст. и примеч. В. С. Нерсесянц. М.: Мысль, 1990. – 524 с.
Нерсесянц B. C. Философия права: [учеб. для вузов] / В. С. Нерсесянц. – М.: Изд. группа «ИНФРА-М – НОРМА», 1997. – 652 с.
