Поняття та класифікація міжнародних стандартів прав людини та громадянина
DOI:
https://doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/7Ключові слова:
права і свободи людини та громадянина, міжнародні стандарти прав людини та громадянина, класифікація міжнародних стандартів прав людини та громадянинаАнотація
Стаття присвячена дослідженню правової основи міжнародних стандартів прав і свобод людини та громадянина. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття міжнародних стандартів прав людини і громадянина, а також розглянуті питання забезпечення прав і свобод людини і громадянина відповідно до міжнародних стандартів, закріплених в міжнародно-правових документах. Здійснено аналіз міжнародно-правових актів, які містять відповідні стандарти в сфері дотримання прав людини і громадянина, а також розглянуто їх класифікацію. Міжнародні стандарти прав людини є системою прав, які розкривають сучасну ідею прав людини, закріплену в основних міжнародно-правових документах і, відповідно, визнану в усьому світі. Стандарти основних прав і свобод людини і громадянина регулюються низкою міжнародно-правових актів, що визначають політичні, природні, культурні, соціальні права. Автор зробив висновок про те, що у основу Конституції України закладено принципово нові правові парадигми зовнішньої і внутрішньої державної політики України, що спрямовані на утвердження й забезпечення прав і свобод людини і громадянина. А це об’єктивно вимагає істотної переорієнтації та модифікації всієї національної правової системи. В Україні набуває поширення теорія визнання людської гідності, яка є інтегративною властивістю природи людини та виступає як один з інституційних джерел її основних прав. І з огляду на це у загальній теорії права сформульовано антропогенну інтерпретацію людської гідності, поняття якої визначається як самоцінність людини як унікальної біосоціальної істоти. На переконання автора, зазначені доктринальні позиції у ближній перспективі вимагатимуть відповідної нормативно-правової і навіть конституційної регламентації. Адже держава має охороняти, захищати права і свободи людини та громадянина, гарантувати їх реальне здійснення. Відповідно, держава повинна створювати необхідні умови для гідної праці, надавати соціальну допомогу тим, хто перебуває у складних життєвих обставинах.
Посилання
Гораджаєв О. Я. Конституційні права і свободи людини і громадянина в країнах Співдружності Незалежних Держав і міжнародно-правові стандарти: автореф. дис. … канд. юрид. наук /О. Я. Гораджаєв. − Одеса,1998. − 22 с.
Загальна декларація прав людини від 10 рудня 1948 року // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kr-admin.gov.ua/mol/molod/2.pdf.
Закон України «Про міжнародні договори України» вiд 29.06.2004 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2004. − № 50. − Ст. 540.
Конституція України вiд 28.06.1996 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1996. − № 30.− Ст. 141.
Рабінович П. М. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід / П. М. Рабінович // Право України. – 2002. – № 4. – С. 100-103.
ТодыкаЮ. Н. Конституционные основы формирования правовой культуры / Ю. Н. Тодыка. – Х.: Райдер, 2001. – 160 с.
Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського суду з прав людини у контексті західної правової традиції. Київ: Реферат, 2006. – 848 с.
