КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ У ПОЛІТИКО-ПРАВОВОМУ КОНТЕКСТІ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ НА ВОЛИНІ

Анотація

У політико-правовому контексті проаналізовано особливості створення та діяльності українських культурно-освітніх організацій, що діяли у міжвоєнний період ХХ ст. на Волині, охарактеризовано суспільно-політичні умови їхньої культурологічної праці, визначено коло найактивніших учасників організацій, розкрито вплив на суспільно-культурні процеси у краї. З’ясовано історико-правовий аспект формування та діяльності культурно-освітніх органі- зацій. На підставі вивчення архівних документів у статті досліджено: форми та методи діяльності культурно-освітніх товариств; національну політику польського уряду щодо Волині, зокрема в галузі освіти та культури; становлення, програмні засади та структуру культурно- освітніх організацій і товариств. Автор вважає, що упродовж міжвоєнного періоду ХХ ст. високого рівня досягла масово- просвітницька діяльність українських громадських об’єднань. За суспільною вагою і резуль- тативністю провідне роль належить «Просвіті». Встановлено, що саме завдяки цій органі- зації уже до середини 1920-х рр. було сформовано систему культурно-освітніх заходів, які сприяли громадянському, національно-патріотичному, естетичному вихованню українського населення Волині. Окреслено хронологічні рамки дослідження – 1921–1939 рр., міжвоєнний період, коли Західна Україна входила до складу Польської держави, і коли тут, з одного боку, започатко- вувалася політика національної дискримінації українців і їх ополчення, а з іншого – посилювався український національно-визвольний рух, зростала роль культурно-освітніх організацій і товариств у збереженні та розвитку національної самосвідомості та культури волинян у політико-правовому контексті.