ІСТОРІОСОФІЯ ПРАВОВОГО ПІДГРУНТЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ВОЛИНІ 1921–1939 (ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД)

Анотація

У статті проведено огляд історіографії правового підґрунтя діяльності культурно-освітніх організацій Волині у період 1921–1939 років. Західноукраїнські землі, а саме Волинь та Східна Галичина, у міжвоєнний період були включені до складу Польщі. Історіографія правового підґрунтя діяльності національно-культурних організацій Волині 1921–1939 дає можливість показати їхню вагому роль у формуванні світогляду та самоідентифікації українців регіону. Насамперед – це «Просвіта», дослідженням активності якої займаються зарубіжні та вітчизняні науковці. Серед перших дослідників діяльності «Просвіти» був С. Перський, який вважав її головною чеснотою – аполітичність. Один із керманичів просвітянського руху В. Дорошенко визначає основні напрямки та цілі діяльності товариства. Він вважає, що саме «Просвіта» сприяє національному усвідомленню українцями реалізації ідеї власного державотворення. Аналізуючи наукові доробки періоду незалежності, автори прийшли до висновку, що саме у цей період почалося глибоке дослідження внеску «Просвіти» у формування національної самоідентифікації західних українців. Еволюціонізм просвітянського руху (Б. Савчук, Л. Євселевський, Ж. Ковб) та його різнотиповість, що проявляється у формуванні своєрідних «дочірніх» організацій та товариств («Рідна школа», «Рідна хата», «Основа», «Світло», «Юнацтво»). Просвітянські відділи завжди у своїй діяльності «скооперовувалися» із Союзом українок, педагогічними, театрально-мистецькими товариствами. Значна роль у просвітянському русі відводилася роботі із молоддю, яка у той період гартувалася для свідомої боротьби за національну державність (праці Б. Савчука, Г. Бухала,. В. Боровського, В. Максимова). Автори дійшли висновку, що дослідження даної проблеми дає можливість формувати основні ідейно-правові засади діяльності сучасний національно-культурних організацій та товариств в умовах війни сучасної московії проти України.