ІДЕЯ ПРИРОДНОГО ПРАВА ЯК РУШІЙНОЇ СИЛИ СОЦІАЛЬНОГО ПРОГРЕСУ УКРАЇНСЬКИХ ПРОСВІТНИКІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/4Ключові слова:
природне право, українське Просвітництво, М. Козачинський, Я. Козельський, С. Десницький, П. Лодій, демократична державаАнотація
У праці досліджується інтерпретація діячами українського Просвітництва ідеї природного права, що була основою ліберальної демократії у країнах Європи. Проаналізовано думки про природне право професорів Києво-Могилянської академії, її випускника Я. Козельського, С. Десницького, П. Лодія, які не знайшли підтримки ні в тогочасному суспільстві, ні у влади, хоча пов’язувалися з ідеєю суспільного прогресу. Українські мислителі інтерпретували державу як спільноту вільних людей, рушієм невпинно прогресивного розвитку якої і постає природне право. Їхні праці пропагували ідеї свободи, рівності, демократизму, джерелом і основою яких поставало природне право як дарована людині Богом здатність власним розумом обирати найкращі шляхи для індивідуального та суспільного розвитку. Здійснена спроба детальнішого філософського аналізу природно-правової проблематики представників українського Просвітництва, яка нині малодосліджена лише як проблема історії української філософії права. До неї частково зверталися юристи. Дана стаття намагається заповнити прогалини в цій дуже цікавій і актуальній темі. У результаті визначено, що змістовне окреслення феномену природного права має здійснюватися через рецепцію історико-філософських парадигмальних принципів, які постають як семантико-концептуальний прояв культурно-історичних традицій та індивідуально- авторських інновацій. А також інтерпретація феномену природно-правового мислення через сприйняття природного права як феномену чеснот справедливості, запоруки миру та злагоди в суспільстві. Ідея природного права нині актуальна в Україні в контексті судової реформи, а також розбудови демократичної держави.
Посилання
Десницкий С. Слово о прямом и ближайшем способе к научению юриспруденции. Москва : Печать при Имперском Московском университете, 1768. 51 с.
Десницикй С. Юридическое рассуждение о разных понятиях, какие имеют народы о собственности имения в различных состояниях общежительства. Москва : Печать при Имперском Московском университете, 1775. 31 с.
Києво-Могилянська академія в іменах. ХVІІ–ХVІІІ ст. : енциклопедичне видання / за ред. В. Брюховецького. Київ : ВТД «КМ Академія», 2001. 736 с.
Кирик Д., Сініцина А. Петро Лодій: життя, діяльність і вчення. Івано-Франківськ : Місто НВ, 2006. 124 с.
Кистяковскій А. Права, по которым судится малороссійскій народ. Кіев : Университетская типография (І.І. Завадскаго), 1879. 1063 с.
Козачинський М. Конспект курсу лекцій «Філософія Арістотеліка», читаних 1743 року в КМА. Політологічні читання. Українсько-канадський щоквартальник. 1993. № 3. С. 90–118.
Козельский Я. Философические предложения. Санкт-Петербург, 1768. 154 с.
Лаптева Ю. Основные тенденции в рассуждениях отечественных мыслителей 60–80-х годов ХVІІІ века о роли закона в государстве. Вестник Челябинского государственного университета. 2013. № 18 (309). С. 109–114.
Лодий П. Теория общих прав, содержащая в себе философское учение о естетственном всеобщем государственном праве. Санкт-Петербург : Типография Департамента Внешней Торговли, 1828. 450 с.
Яковлів А. Український Кодекс 1743 року «Права, по которым судится малороссийский народ»: його історія, джерела та систематичний виклад змісту. Мюнхен : Заграва, 1949. 210 c.
