ЮРИСДИКЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

Анотація

У статті з’ясовано особливості юрисдикції ЄСПЛ, які визначають його місце серед інших міжнародних судових інституцій, а також характеризують його роль у загальній справі захисту прав та свобод людини. Проаналізовано статті Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які визначають юрисдикцію ЄСПЛ, щодо тлумачення і застосування Конвенції та Протоколів до неї. Досліджено субсидіарний характер юрисдикції ЄСПЛ. Охарактеризовано територіальну (ratione loci) та юрисдикцію в часі (ratione temporis) ЄСПЛ, які на думку авторів є найбільш актуальними в контексті військового вторгнення Російської Федерації на територію нашої держави та окупації окремих територій України. Встановлено, що за загальним правилом територіальна юрисдикція ЄСПЛ розповсюджується на всю суверенну територію Високої Договірної Сторони Конвенції, та в прецедентній практиці суду набув поширення екстерито- ріальний принцип визначення юрисдикції. Зокрема у міждержавному спорі між Республікою Кіпр та Туреччиною було підтверджено можливість застосування Конвенції до окупованих територій. Принцип екстериторіальності був застосований також при розгляді справи «Ілашку та інші проти Молдови та Росії». Щодо юрисдикції ЄСПЛ в часі з’ясовано, що вона визначається датою набрання чинності Конвенцією для держави – відповідача у справі та моментом денонсації Конвенції. Разом з тим учасниця може денонсувати Конвенцію тільки зі спливом п'ятирічного строку від дати, коли вона стала її стороною, і через шість місяців після подання відповідного повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи. Зроблено висновок, що така денонсація не звільняє заінтересовану Високу Договірну Сторону від її зобов'язань за Конвенцією стосовно будь-якого діяння, яке могло бути порушенням таких зобов'язань і могло бути здійснене нею до дати, від якої денонсація набирає чинності.