ЛЮДИНА ЯК СУБ’ЄКТ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2409-4544/2026-1/17

Ключові слова:

суб’єкт, екологічна безпека, безпечні умови, захист природного середовища, забезпечення (екологічної) безпеки, людина, правосуб’єктність, воєнний стан, довкілля, забруднення

Анотація

Наукова стаття присвячена теоретико-правовим аспектам статусу людини як суб’єкта екологічної безпеки. У результаті проведеного дослідження були наступні висновки. Уточнено визначення суб’єкта екологічної безпеки як індивідуалізованого учасника правових відносин (наприклад, людина, суспільство, держава або біосфера), який наділений екологічною правосуб’єктністю та здатністю виступати носієм життєво важливих інтересів щодо безпечного стану довкілля та який проявляє вольову активність для захисту цих інтересів від екологічних загроз. Додатково обґрунтовано, що для людини як суб’єкта екологічної безпеки характерні такі ознаки: є носієм суб’єктивних екологічних прав та юридичних екологічних обов’язків, що формують його правовий статус; рушійною силою його діяльності є наявність власного інтересу, що реалізується через прагнення до задоволення об’єктивної потреби в безпечному середовищі, що є мотивом до дій; визначається через категорію «стан захищеності» його інтересів, на відміну від суб’єктів забезпечення екологічної безпеки, які визначаються через категорію «діяльність», «компетенція». Виділені критерії розмежування між суб’єктами екологічної безпеки та суб’єктами забезпечення екологічної безпеки, зокрема: 1) за масштабом: коло суб’єктів екологічної безпеки є ширшим, оскільки воно включає «масштабні» категорії, такі як суспільство та біосфера, які розглядаються як об’єкти захисту та учасники глобального стану безпеки. Суб’єкти забезпечення екологічної безпеки ж мають більш конкретизований перелік учасників; 2) за функціональною роллю: суб’єкти екологічної безпеки пов’язані з категорією «стан» – це ті, чиї життєво важливі інтереси перебувають під захистом (людина, довкілля); суб’єкти забезпечення екологічної безпеки пов’язані з категорією «процес» – це учасники, які здійснюють конкретну діяльність, спрямовану на мінімізацію загроз, формування гарантій та створення умов для безпечного розвитку (наприклад, органи державної влади, органи місцевого самоврядування); 3) за рівнем управління: суб’єкти забезпечення екологічної безпеки часто ототожнюються з управлінським рівнем, тоді як суб’єктом екологічної безпеки може бути будь-який індивід у контексті його права на безпечне довкілля.

Посилання

Барна І.М. Громадськість на сторожі екологічної безпеки у процедурі оцінки впливу на довкілля. Подільські читання. Охорона довкілля, збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, природнича освіта: проблеми, перспективи, рішення : матер. Всеукр. наук.- практ. конф. (11–13 жовт. 2021 р., Хмельницький) / за заг. ред. Г. А. Білецької. Хмельницький : ХНУ, 2021. 311 с. С. 223–225.

Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (дата звернення: 21.02.2026).

Індивід (соціогуманітарні науки). Велика українська енциклопедія. URL: https://surl.li/ywzxjl (дата звернення 20.02.2026).

Столяренко О. Б. Психологія особистості. Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2012. 280 с.

Безусяк Я.І., Головашенко І.О. Проблема особистості в сучасній філософії. [Електронний ресурс] / Я. І. Безусяк, І. О. Головашенко. Матер. XLVI науково-технічної конференції підрозділів ВНТУ, Вінниця, 22-24 березня 2017 р. Електрон. текст. дані. 2017.

Донченко О. та Грекул-Ковалик Т. Правосуб’єктність як формальна властивість суб’єкта права. Юридичний вісник. 2022. Вип. № 2. С. 131-138. DOI https://doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2331

Січевлюк В. А. Еволюція категорії «правова суб’єктність» (теоретико-прикладні засади): монографія. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2020. 462 с.

Самілик Л. О., Корбут Л. П. Співвідношення понять «суб’єкт права», «особа», «суб’єкт правовідносин», «учасник відносин». Право і суспільство. 2016. Вип. 1. С. 89–93.

Щербина Є., Білик О. Об’єкти та суб’єкти екологічного права. Роль національного права України в умовах глобалізаційних викликів : матер. Всеукр. наук.-практ. конференції (Дніпро, 18 листоп. 2021 р.) / Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ ; [укладачі та редкол. не вказані в метаданих]. Дніпро: ДДУВС, 2021. 567 с.

Коструба А.В. Теоретичні роздуми щодо поняття суб’єкта права. Проблеми цивільного права та процесу : матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 19–20 травня 2017 р.). Харків : ХНУВС, 2017. С. 109–111.

Балюк Г.І., Власенко Ю.Л., Ковальчук Т.Г. Суб’єктивні екологічні права громадян України: правові проблеми змісту і реалізації. Аналітично-порівняльне правознавство. 2024. Вип. 6. С. 425–434. DOI https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.06.69

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 року №18-рп/2004. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v018p710-04#Text (дата звернення 01.03.2026).

Постанова КАС ВС від 11.05.2023 року у справі №380/23542/21. ЄДРСР. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110803141 (дата звернення 01.03.2026).

Волощук В. Екологічно-правовий статус людини і громадянина в Україні. Науковий вісник «Демократичне врядування». 2008. Вип. 1. С. 1–7.

Бабюк Д. П. Майбутнє покоління як суб’єкт екологічного права. Збірник тез доповідей студентів, аспірантів та здобувачів – учасників 80-ї звітної конференції Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (присвячується 159-й річниці університету) (Одеса, 23–25 квіт. 2024 р.) / відп. ред. О. В. Побережець; ред. кол.: О. І. Донченко, Є. І. Масленніков, А. Л. Святошнюк та ін. Одеса: Олді+, 2024. С. 63–67.

Екологічне право: навч. посіб. / кол. авт. [К. Р. Резворович, О. С. Юнін, Р. С. Кірін та ін.]. Дніпро: Видавець К. О. Біла, 2020. 318 с.

Екологічна безпека та цивільний захист: конспект лекцій [Електронний ресурс]: навч. посіб. для здобувачів ступеня бакалавра за спеціальністю 121 – «Інженерія програмного забезпечення» / КПІ ім. Ігоря Сікорського ; уклад.: Ю. О. Полукаров, Н. А. Праховнік, О. В. Землянська. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2022. 184 с.

Буканов Г.М. Система забезпечення екологічної безпеки України. Журнал східноєвропейського права. 2018. Вип. 56. С. 12–19. https://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2018/10/bukanov_56.pdf

Гордеюк А.О. Поняття оcоби у цивільному праві та його співвідношення з поняттями суб’єкта цивільного права, суб’єкта цивільних правовідносин, учасника цивільних відносин. Форум права. 2020. Вип. 60 (1). С. 29-36. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.3577560

Мельник П.В., Климович А.О. До питання визначення екологічної безпеки. Юридичний науковий електронний журнал. 2025. Вип. 2. С. 209-212. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2025-2/48

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-28

Як цитувати

Сурма, А. С. (2026). ЛЮДИНА ЯК СУБ’ЄКТ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ. Історико-правовий часопис, 26(1), 148–155. https://doi.org/10.32782/2409-4544/2026-1/17

Номер

Розділ

ТРИБУНА МОЛОДИХ УЧЕНИХ