КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПРОТИДІЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ДІТЕЙ

Анотація

Стаття присвячена кримінально-правовим засобам протидії експлуатації дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці. Встановлення кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей є безспірним досягненням вітчизняного кримінального права. Законодавцем назва ст. 150 КК України «Експлуатація дітей» сформульована необґрунтовано широко, а це породжує певні непорозуміння для правозастосування даної норми. Передбачене у ст. 150 КК України суспільно небезпечне діяння, термінологічно визначається в кримінальному законі через категорію «експлуатація». Проте, диспозиція встановлює не всі можливі форми експлуатації, а лише трудову експлуатацію дитини. Кримінальна караність діяння щодо експлуатації дитини пов’язується лише з однією ознакою потерпілого – його віком, який має бути нижчим від нижньої межі, з якої дозволяється працевлаштування. Проведений аналіз дозволив нам дійти висновку, що дана норма є досить складною, оскільки ґрунтується на положеннях іншої галузі права. Відсутність точно визначеного вікового цензу ускладнює можливість застосування ст. 150 КК України, а це в свою чергу дає підстави стверджувати, що недосконалість чинного трудового законодавства прямо впливає на високий рівень латентності цього кримінального правопорушення. Обґрунтовано, що доречно було б відмовитися від вживання терміну «експлуатація» в назві та диспозиції ст. 150 КК України та використовувати в ній загальновживані слова (наприклад, «використання праці»). Для того, щоб усунути непорозуміння у застосуванні даної норми, а також частково відмовитися від бланкетної норми у частині прив’язки до вікового цензу, доречно запропонувати внести зміни до ч. 1 ст. 150КК України та викласти її у такій редакції: «використання праці дитини, яка не досягла 16 річного віку».