СУЧАСНА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ І ПРОБАЦІЇ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Анотація

У статті з’ясовано зміст, суть і спрямованість сучасної державної політики у сфері виконання покарань і пробації України, а також визначено основні проблеми, що потребують вирішення на всіх рівнях (законодавчому, правоохоронному, доктринальному, ін.) Зокрема, встановлено невідповідність підзаконних нормативно-правових актів змісту законодавчих джерел, які регулюють процес виконання-відбування покарання в нашій державі, а саме: якщо у чинному Кримінально-виконавчому кодексі закріплено доктринальні положення, що стосуються державної політики у сфері виконання та пробації України (ч. 1 ст.11), то у сучасних програмах (Концепції, Стратегії, т.ін.), схвалених Кабінетом Міністрів України, мова ведеться про «пенітенціарну» політику, систему тощо. Доведено у зв’язку з цим, що такий підхід пов’язаний з нерозумінням суб’єктами законодавчої ініціативи (ст. 93 Конституції України), правозастосування та ученими різниці між державною політикою у сфері виконання покарань і пробації та пенітенціарною політикою, яка є суттєвою, а тому підміна цих понять на правовому рівні процес виконання-відбування приводить до беззмістовності та схоластичності реформ, які здійснюються у цій галузі спеціальних відносин, а також до марнотратства та неефективного використання коштів Державного бюджету України, які є вкрай необхідними для вирішення інших, більш важливих і невідкладних завдань в умовах воєнного стану. Виходячи з отриманих результатів проведеного дослідження, визначено основні проблемні питання, що потребують реалізації у сенсі предмета даного наукового пошуку, до яких віднесено наступні із них: вишукування додаткових фінансових джерел, що стосуються забезпечення процесу виконання-відбування покарань; добір на службу (роботу) в органи та установи виконання покарань якісно відмінного від теперішнього персоналу; приведення умов тримання засуджених та ув’язнених під варту до Європейських стандартів тощо. Доведено також, що у тій критичній ситуації, у якій на сьогодні опинилась сфера виконання покарань і пробації України, практично неможливо обійтися без використання потенційних можливостей суспільства, громадських організацій та інших учасників кримінально-виконавчої діяльності, включаючи й тих, що на підставі закону здійснюють контрольно-наглядові функції щодо органів і установ виконання покарань (держаудиту, прокуратури, Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, ін.).