ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ (1906–1922 РР.): ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню трансформації земельного законодавства на українських теренах у період з 1906 року до початку 1920-х років. Автори аналізують еволюцію правових норм, починаючи від Столипінської аграрної реформи, яка мала на меті руйнування сільської общини та утвердження приватного селянського землеволодіння через систему відрубів і хуторів. У роботі детально розглянуто законотворчу діяльність урядів періоду Української революції 1917–1921 рр., зокрема Центральної Ради, Гетьманату Павла Скоропадського та Директорії УНР. Висвітлено діаметрально протилежні підходи до вирішення аграрного питання: від соціалізації та скасування приватної власності до її відновлення та спроб створення міцного середнього класу на селі. Особливу увагу приділено перехідному етапу встановлення радянської влади, що ознаменувався прийняттям Декрету про землю та першого Земельного кодексу УСРР 1922 року. Досліджено процес одержавлення земельного фонду, запровадження принципу виключної державної власності та правове регулювання соціалістичного землеустрою. З’ясовано, що цей період характеризувався високою динамікою правових змін, спробами кодифікації та поступовим обмеженням прав окремих республік на користь союзного центру. Висновки підкреслюють, що законодавство цієї доби заклало фундамент для подальшої колективізації та сформувало специфічну модель радянського земельного правопорядку, яка суттєво відрізнялася від попередніх імперських та національно-демократичних практик.