ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ ОСМИСЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НОВІТНІХ МЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація

У сучасних умовах стрімкого розвитку біомедичних технологій право постає не лише як регулятор суспільних відносин, але й як гарантія дотримання фундаментальних прав людини. Репродуктивні технології, генна інженерія, використання штучного інтелекту у сфері охорони здоров’я – усе це створює нові виклики для правової системи, яка повинна забезпечити баланс між прогресом науки та захистом гідності, автономії та безпеки особи. Філософсько-правовий підхід у цьому контексті виступає концептуальним підґрунтям, що визначає межі допустимого втручання у природу людини, тоді як біоетика забезпечує формування системи цінностей, яка інтегрується у правове регулювання, забезпечуючи принципи справедливості, свободи, недопущення шкоди та поваги до людської гідності. Міжнародні стандарти, зокрема Універсальна декларація ЮНЕСКО про біоетику та права людини (2005), Конвенція Ради Європи про права людини і біомедицину (Ов’єдо, 1997), Декларація Гельсінкі (WMА, 2013) та Керівні принципи СІОMS (2016), закріплюють універсальні етичні та правові орієнтири, які мають бути імплементовані у національні правові системи. Водночас українське законодавство розвивається фрагментарно: існують окремі закони про трансплантацію, охорону здоров’я, репродуктивні технології, проте відсутній єдиний кодифікований акт, який би системно врегульовував питання біоетики та новітніх медичних практик. Це створює правові прогалини та ускладнює імплементацію міжнародних стандартів, що зумовлює потребу у комплексній реформі медичного права та формуванні національного біоетичного кодексу. Таким чином, дослідження спрямоване на аналіз філософсько-правових засад біоетики, вивчення міжнародних та національних нормативних актів, окреслення проблем правового регулювання новітніх медичних технологій та формулювання пропозицій щодо вдосконалення українського законодавства.