Роль омбудсмана в захисті прав та свобод громадян України за кордоном
DOI:
https://doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/24Ключові слова:
права, свободи, громадянин, Україна, омбудсманАнотація
Стаття присвячена аналізу ролі омбудсмана в механізмі забезпечення і захисту прав і свобод громадян України за кордоном. Досліджена нормативно-правова база, яка регламентує діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Звертається увага на необхідність тісної координації дій омбудсмана, вітчизняних і міжнародних правозахисних інститутів щодо попередження та захисту прав і свобод громадян України за кордоном. Інститут омбудсмана розглядається як важлива ланка в адміністративно-правовому механізмі захисту прав і свобод громадян України, які перебувають у іноземних державах. Це забезпечується через реалізацію Уповноваженим Верховної Ради України функції парламентського контролю та координаційної функції, що дозволяє залучати до вирішення проблем міжнародні політичні та правозахисні організації. Постійний моніторинг ситуації, здійснюваний омбудсманом в цій області, сприяє своєчасному виявленню фактів порушення прав і свобод громадян за кордоном, їх вирішення з залученням національних державних, правоохоронних і дипломатичними структур. Інститут омбудсмана являє собою важливе доповнення правозабезпечувального механізму, який діє в державі. Головна місія омбудсмана – парламентський контроль за дотриманням конституційних прав людини й основоположних свобод, пов’язаний із безпосереднім доступом до нього населення та підкріплений принципом безкоштовності провадження. Відповідно інститут омбудсмена перебуває на етапі становлення та формування оптимальної моделі взаємодії з правоохоронними органами, міжнародними правозахисними організаціями та омбудсманами з інших країн. Він залишається складовим та дієвим елементом у системі забезпечення прав та свобод громадян за кордоном.
Посилання
Кадук Т. Роль омбудсмана в механізмі реалізації парламентського контролю в зарубіжних країнах / Т. Кадук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – Ужгород, 2014. – Вип. 21. – Том. 1. – С. 86-91.
Сунгуров А. Региональный уполномоченный по правам человека – первые шаги в России / А. Сунгуров // Развитие института Уполномоченного по правам человека в российских регионах: приложение к журналу «Северная Пальмира» / под ред. А. Сунгурова. – СПб., 1999. – Т. 2: Региональный омбудсмен. – 1999. – С. 180-203.
Наулік Н. Інститут омбудсмана: досвід порівняльного аналізу / Н. Наулік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.comparativelaw.org.ua.
ТодикаЮ., Марцеляк О. Інститут омбудсмена: світові моделі і досвід / Ю. Тодика, О. Марцеляк // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 2(13). – С. 57-66.
Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р.
№ 776/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80.
Про затвердження Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Указ Уповноваженого з прав людини у Верховній Раді України від 26 липня 2012 року N 7/8-12 (у редакції указу від 13 лютого 2018 року N 2/02-18 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ips.ligazakon.net /document/ view/ mus21283?an=1.
Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні, 2018 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ombudsman.gov.ua.