ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ РОСЛИН У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ДОСВІД ЄС

Анотація

Стаття присвячена комплексному теоретико-правовому аналізу системи правового захисту рослин в Європейському Союзі в контексті переходу від класичної, переважно ризик-орієнтованої моделі регулювання до цілісної, заснованої на сталому розвитку, біорізноманітті та продовольчій безпеці. Означене дослідження виходить з того, що правовий режим охорони рослин в ЄС формується на перетині кількох великих блоків права: права здоров’я рослин (Regulation (EU) 2016/2031), регулювання засобів захисту рослин та їх сталого використання, включно із запровадженням нової рамки для скорочення застосування пестицидів, режиму насіннєвого та розсадницького матеріалу, а також системи прав на сорти рослин і пов’язаних із ними винятків та обмежень для селекціонерів і фермерів. Метою пропонованого дослідження є реконструкція внутрішньої логіки та ієрархії інструментів правового захисту рослин в ЄС, виявлення точок перетину й конфлікту між регулюванням фітосанітарних ризиків, режимом обігу засобів захисту рослин, нормами про насіннєвий матеріал та системою охорони сортів, а також з’ясування того, наскільки ця мозаїка норм відповідає задекларованому ЄС переходу до справді сталої, справедливої та біорізноманітної продовольчої системи. Методологічно стаття поєднує формально-юридичний аналіз регламентів та директив ЄС, порівняльно-правове дослідження механізмів захисту сортів і селекційних досягнень, системно-структурний підхід до взаємодії різних «ланок» ланцюга від здоров’я рослин до прав на насіння, а також елементи телеологічного та ціннісно-орієнтованого тлумачення політичних стратегій Союзу. У розділі результатів окреслено трансформацію права охорони рослин у напрямі від вузької технічної «санітарної» парадигми до інтегрованого режиму, в якому захист рослин пов’язується із захистом ґрунтів, вод, біорізноманіття, здоров’я споживачів і правовим становищем фермерів. Показано, як нове законодавство щодо здоров’я рослин і запропонований регламент про сталий обіг засобів захисту рослин посилюють превентивний характер регулювання, водночас посилюючи політичну конфліктність навколо цілей скорочення пестицидів. Проаналізовано, як система прав на сорти рослин та доктрина «сутнісно похідних сортів» взаємодіють із селекційними технологіями та цифровою трансформацією селекції, створюючи як стимули для інновацій, так і ризики надмірної концентрації прав.