ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ КОНСТРУКЦІЇ ДО ЮРИДИЧНОГО СКЛАДУ

Анотація

Стаття присвячена розгляду особливостей юридичного складу як юридичної конструкції, що об’єднує визначені юридичні елементи, і водночас як елемента більш складної юридичної конструкції причинно-наслідкового зв'язку. Автори визначають правову природу юридичної конструкції і специфіку використання цієї наукової концепції у ході досліджень юридичних явищ і процесів. Встановлюється, що юридичний склад являє собою юридичну конструкцію як сукупність визначених елементів (юридичного факту і умов його настання або сукупності юридичних фактів) і водночас є елементом конструкції причинно-наслідкового зв'язку, розвиток якої в умовах практики призводить до спричинення юридичним складом наслідків у формі виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин. Юридичний склад є нормативно-фактичною конструкцією як утворенням, що містить не лише ідеальний (закріплену на рівні положень чинного цивільного законодавства модель обставин правової реальності), а й реальний, тобто фактичний елемент (обставини, що настають в умовах правової реальності). Цінність юридичного складу як інструменту наукового або аналітичного пізнання правової реальності через юридичні моделі визначається саме через характер елементів, що включаються в склад, взаємозв’язки між ними і, як наслідок, можливість визначення самої здатності конкретного юридичного складу спричиняти юридично важливі наслідки. Конструкція юридичного складу дозволяє розглядати її елементну будову у її завершеному чи незавершеному стані з урахуванням встановленої нормою права юридичної моделі, а також визначати характер таких зв’язків, у тому числі у контексті темпорального співвідношення між моментами їх налагодження. Водночас при дослідженні причино-наслідкової конструкції в умовах практики правозастосування він виступає інструментом пізнавальної локалізації, групування і мислимого упорядкування тих обставин правової реальності що є актуальними на момент накопичування елементів юридичного складу у зв'язку з чим дозволяє визначати відповідність або невідповідність правової ситуації правовій моделі, й тим самим встановлювати спричинення або неспричинення ним юридичного наслідку.