ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ, ПРОДОВЖЕННЯ ЙОГО СТРОКІВ

Анотація

У практиці ЄСПЛ неодноразово наголошувалося на тому, що судове провадження щодо тримання особи під вартою повинно бути змагальним і завжди забезпечувати рівність сторін. Використання судової процедури, яка відповідає вимогам справедливості і заснована на конституційних засадах рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, права на захист, є передумовою прийняття законних та обґрунтованих судових рішень про обмеження права на свободу. Порядок розгляду клопотання про застосування, продовження строку тримання під вартою передбачає участь обох сторін, дослідження доказів, представлених сторонами. Під час розгляду клопотання про застосування тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов’язаний перевірити надані сторонами докази і встановити: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) ризики порушення обов’язків підозрюваним, обвинуваченим; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів. Якщо всі ці обставини буде встановлено, то суд повинен задовольнити клопотання і призначити особі тримання під вартою на строк до 60 днів, як правило, призначаючи ще й заставу як альтернативний запобіжний захід. Якщо хоча б однієї із наведених обставин прокурор не зможе довести, то cуд може повністю відмовити у задоволенні клопотання або може призначити більш м’який запобіжний захід а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені у ч. 5 ст. 194 КПК. Застосування тримання під вартою, його продовження потребує винесення відповідної ухвали щодо кожної підозрюваної, обвинуваченої особи. Виходячи з правових позицій ЄСПЛ, неналежне мотивування рішень про застосування або продовження строків тримання під вартою є системною проблемою, яка призводить до порушення п. 3 ст. 5 ЄКПЛ 1950 р. Зобов’язання наводити у судових ухвалах конкретні факти, що підтверджують ризики порушення обов’язків підозрюваним, обвинуваченим і вказувати процесуальне джерело інформації про них, дозволяє індивідуалізувати і обґрунтувати рішення про тримання під вартою, його продовження.