ПОНЯТТЯ І ВИДИ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ МАЙНА

Анотація

Стаття присвячена розгляду правової природи націоналізації як способу переходу права власності на майно, а також аналізу причин і мети її здійснення. У статті аналізуються сучасні погляди до розуміння націоналізації, а також визначення співвідношення категорії «націоналізація» з категоріями «експропріація» та «конфіскація». У ході дослідження автори звертаються до аналізу наукової літератури, а також практики Європейського суду з прав людини. Визначається специфіка воєнних націоналізацій воєнного часу, а також мирного періоду. Формується висновок, що націоналізація є невідлучним супутником розвитку інституту права власності і детермінує питання балансу приватних і публічних інтересів, а тому являє собою важливий юридичний та економічний механізм його забезпечення. Автори констатують, що термін «націоналізація» позначає практично будь-який перехід права власності від приватної особи (фізичної чи юридичної особи) у власність держави. При цьому за критерієм примусовості проведення націоналізації поділяються на примусові та добровільні. Примусова націоналізація проводяться незалежно від волі власника майна у той час як добровільна за його згодою або навіть ініціативою. Примусові націоналізації необхідно подіяти за критерієм оплатності на конфіскацію (безоплатна націоналізація), яка, як правило, є покаранням за протиправну поведінку, а також експропріацію, яка є оплатним переходом майна у власність держави. Націоналізації які здійснюються примусово та безоплатно і при цьому не є різновидом покарання особи у сучасних умовах слід вважати протиправними. Добровільні націоналізації за критерієм оплатності варто поділяти на альтруїстичні (безоплатні), а також комерційні (оплатні). При цьому за критерієм обставин і мети здійснення націоналізації пропонується диференціювати на: 1) невоєнні націоналізації мирного періоду; 2) невоєнні націоналізації воєнного часу; 3) воєнні націоналізації мирного часу; 4) воєнні націоналізації воєнного часу.