БОРОТЬБА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УРСР З РОЗКРАДАННЯМИ ВРОЖАЮ У СЕРЕДИНІ 1960-Х РОКІВ

Анотація

Важливим завданням, яке щорічно поставало перед правоохоронними та судово-прокурорськими органами республіки, була боротьба з розкраданнями нового врожаю. Основні напрями та результати цієї роботи доповідалися керівникові республіки П. Ю. Шелесту за підписами прокурора УРСР, міністра охорони громадського порядку УРСР, голови Верховного суду УРСР. Це свідчить про велике значення, яке надавалося даному питанню, оскільки воно було пов’язане з однією з найважливіших соцальних проблем, – забезпеченням населення продовольством. Вивчення справ та аналіз контингенту притягнутих до кримінальної відповідальності за цей злочин осіб показує, що в переважній більшості крадіжки скоювались у невеликих розмірах окремими колгоспниками і робітниками радгоспів, які під час жнив мали безпосередній доступ до продуктів врожаю. Однак подекуди допускалися групові організовані розкрадення врожаю у значних розмірах. Слідчими органами республіки за виявленими у 1965 р. фактами розкрадань врожаю було порушено 930 кримінальних справ щодо 1864 ociб. На думку керівників судово-прокурорських та правоохоронних органів республіки, однією з головних умов, яка сприяла розкраданню нового урожаю, було те, що в низці господарств республіки ще не приділялося належної уваги правильному добору осіб на матеріально-відповідальні посади, обліку сільськогосподарської продукції та оформленню документів на її транспортування. У деяких колгоспах та радгоспах зерно на полі залишалося на ніч без охорони, при відправці на токи та хлібоприймальні пункти не зважувалося або направлялося без оформлення документів, що створювало сприятливі умови для розкрадання. Отже, причини розкрадань нового врожаю вони вбачали лише в організаційних проблемах, навіть не згадуючи (фактично ігноруючи) соціальні. До них можна віднести і низький рівень життя, і недостатнє матеріальне забезпечення, і прагнення його покращити, хай навіть злочинним шляхом, низький рівень загальної культури, в тому числі і правової, зневажливе ставлення до колгоспно-радгоспної власності. Крім притягнення винних у розкраданні до кримінальної відповідальності, організовувалося проведення різних нарад з цього питання, для протидії розкраданням ширше стала залучатися громадськість, активізувалася профілактична робота.