ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ У РАЗІ ЗВІЛЬНЕННЯ ЗА ПРОТИПРАВНІ ПРОСТУПКИ

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню правової природи розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з підстав вчинення працівниками протиправних діянь. На підставі аналізу норм Кодексу законів про працю України та судової практики їх застосування зроблено висновок, що підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця поділяються на звільнення за дисциплінарні проступки та інші вчинені працівником протиправні дії. Підставою такого поділу є час вчинення протиправних дій (під час виконання трудових обов’язків або в інший час) і місце (на робочому місці чи поза його межами). Встановлено, що розмежування протиправних дій як підстав припинення трудових відносин на дисциплінарні проступки та інші правопорушення немає у спеціальному законодавстві, зокрема у законах України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів». Більше того, такі ж самі дії (наприклад, порушення етичних, моральних норм) у зазначених законах віднесено до дисциплінарних проступків, а в Кодексі законів про працю України – ні. Обґрунтовано, що звільнення працівника з роботи за вчинення протиправних дій (які визнані чи невизнані законодавством дисциплінарними проступками) є юридичною відповідальністю, яка застосовується роботодавцем. Відмінності у строках та порядку звільнення за дисциплінарні проступки та інші протиправні дії, ставлять у нерівне правове становище працівників, які звільняються за різними підставами. Зважаючи на особливості правового регулювання звільнення працівників за дисциплінарні проступки та з метою забезпечення рівності у правах і недопущення дискримінації працівників обґрунтовується необхідність встановити єдині вимоги та гарантії для всіх працівників, розірвання трудового договору з якими здійснюється на підставі вчинення протиправних діянь, незалежно від того, вчинені вони під час виконання роботи чи поза її межами, на робочому місці чи в побуті, пов’язані такі дії з роботою чи ні. Такі норми забезпечать рівність та недопустимість дискримінації особи, які є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства.